15 січня 1992 року музична редакція Гімну України була затверджена Верховною Радою .
Історія
гімну України бере початок з XIX сторіччя, коли український поет і фольклорист
Павло Чубинський восени 1862 року написав текст пісні «Ще не вмерла Україна», а
вже за рік на ці слова було написано музику отцем Михайлом Вербицьким.
Зауважимо,
що з 1992 року «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля» є офіційним Державним
гімном України, щоправда у парламенті неодноразово лунали пропозиції
відредагувати гімн чи то взагалі змінити.
Сотні тисяч українців співали Гімн на Майдані, у єдиному пориві клянучись ніколи не бути рабами.
Наш
гімн співають українські воїни, йдучи на бій з ворогом..а як співали його наші
кіборги, до останнього подиху захищаючи свою останню цитадель. Співають бійці……коли
прощаються із загиблими товаришами , співають, мовби з кожним словом виймають
шматочок свого серця.
Я
бачила,як співали його курсанти в окупованому Криму, не зрадивши Вітчизні, котрій
присягали.
Я бачу,як співають наш гімн школяри, міцно
притискаючи руки до своїх маленьких сердець: «Душу й тіло ми положим за нашу
свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду!»
За
три останні роки нашого життя ці слова наповнилися особливим змістом, доторкнулися
до кожної душі, змушують плакати, підтримують та надають сил.
Вони стали справжнім Гімном ВЕЛИКОЇ ДЕРЖАВИ!