15 січня 1992 року музична редакція Гімну України була затверджена Верховною Радою .

Історія гімну України бере початок з XIX сторіччя, коли український поет і фольклорист Павло Чубинський восени 1862 року написав текст пісні «Ще не вмерла Україна», а вже за рік на ці слова було написано музику отцем Михайлом Вербицьким.

Зауважимо, що з 1992 року «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля» є офіційним Державним гімном України, щоправда у парламенті неодноразово лунали пропозиції відредагувати гімн чи то взагалі змінити.

Сотні тисяч українців співали Гімн на Майдані, у єдиному пориві клянучись ніколи не бути рабами.

Наш гімн співають українські воїни, йдучи на бій з ворогом..а як співали його наші кіборги, до останнього подиху захищаючи свою останню цитадель. Співають бійці……коли прощаються із загиблими товаришами , співають, мовби з кожним словом виймають шматочок свого серця.

Я бачила,як співали його курсанти в окупованому Криму, не зрадивши Вітчизні, котрій присягали.

 Я бачу,як співають наш гімн школяри, міцно притискаючи руки до своїх маленьких сердець: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу І покажем, що ми, браття, козацького роду!»

За три останні роки нашого життя ці слова наповнилися особливим змістом, доторкнулися до кожної душі, змушують плакати, підтримують та  надають сил.

Вони стали справжнім Гімном ВЕЛИКОЇ ДЕРЖАВИ!

Музика воїнів: гімн України (віолончель)